Ребуси

Ребус — загадка, в якій слова, що розгадуються, зображено у вигляді комбінації малюнків з літерами та іншими знаками.

Слово «ребус» походить від латинського res (річ) і позначає подання імен, слів і фраз зображеннями, фігурами, композиціями з букв тощо. Саме слово з'явилося з латинської фрази «Non verbіs sed rebus», що значить «Не словами, а за допомогою речей». Іноді термін rebus асоціюють із латинським словом rebіs: res (річ, предмет), rebіs (обіг звернення).

Традиція використовувати  різні зображення для передачі інформації, у тому числі як основу ранніх письмових систем, іде коріннями в часи давньоєгипетської культури (рубіж IV – го  й III – го  тисячоліть  до нашої ери). Рання форма ребуса зустрічається в рисунковому листі, при якому абстрактні слова, важкі для зображення, були представлені зображеннями предметів, назви яких вимовлялися аналогічним образом. Пізніше зображення ребусів використовувалися для передачі назв міст на грецьких і римських монетах. Ребуси залишалися популярними в Середні століття – їх  зображували на будинках або об’єктах володіння для позначення родових прізвищ.

Практика використовувати ребуси в якості  загадок або жартів зародилася в XV столітті у Франції. Спочатку ребусом називали особливого роду балаганні виступи, що містять пасквілі, якими паяци в Пікардії щорічно потішали народ під час карнавалу. В алегоричній формі комедіанти висміювали пороки й слабкості сильних миру цього. Своїм виступам автори дали латинську назву «De rebus quae geruntur», тобто «на злість дня» (дослівно «про справи, які діються»).

У  ХVІ столітті коли забави ці були заборонені адміністрацією, характер ребуса змінився. Ребусом стали називати каламбур, побудований на грі слів. Найчастіше це була загадка, що складалася із зображень різних предметів, назви яких не позначають понять, що виражають задані для  розгадки слова, але подібні з ними по вимові або співзвуччю (без усякого відношення до правопису).