Сутність і методи превентивного виховання школярів

Проблеми нашого суспільства гостро впливають на школу. Помітним стало в учнів падіння інтересу до навчання. Кількість важковиховуваних підлітків зростає. Зараз це складне соціальне та педагогічне явище. Його подолання вимагає від освітньої установи розробки ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді.
“Превентивний” – в перекладі з латинської (prаventivus) означає запобіжний. Система превентивного виховання – це керована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.

 Всі превентивні заходи, які складають систему роботи школи поділяються на три типи:

1. Первинна соціальна превенція спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей, на попередження несприятливого впливу на дитину.

2. Вторинна – якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку.

3. Третинна або цілеспрямована превенція включає сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці дитини в більш важку стадію.

Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав, а й обов’язків.

Функції превентивного виховання:

Діагностично-прогностична – це аналітична робота зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дитини.

Корекційно-реабілітаційна – використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Освітньо-консультативна – використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

Організаційно-методична – опрацювання і реалізація міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних і медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики.

Інтегровано-просвітницька – збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики.

Особливої уваги вимагає процес виховання дітей молодшого шкільного віку з ряду причин:

а – старший дошкільний період – це кінцевий етап початкової ланки соціалізації дитини на рівні дитячого садка.

Розвиток пізнавальних здібностей, які стимулюють підготовку до навчання в школі, веде до емоційних змін. Невдачі на заняттях стають причиною емоційних переживань, непевності та страху перед школою.

Така зміна життєвої позиції призводить до вияву, або посилення існуючих у дитини відхилень у поведінці, а також труднощів у адаптації;

б – обмежена кількість досліджень, котрі враховували нову як соціально-економічну, так і суспільно-політичну ситуацію, для конкретних завдань і змісту педагогічної діяльності, потреба в нових методиках виявлення і профілактики відхилень;

в – несприятливі умови виховання дітей у сім’ї призводить до відхилень у поведінці молодшого школяра.

Запорукою доброго результату корекційної роботи з важковиховуваними дітьми є педагогічна діагностика. Її суть полягає у виявленні тих негативних явищ, факторів, які згубно впливають на дитину. Є кілька рівнів діагностики:

– діагностика на рівні мікрорайону, де проживає учень (відомості можна взяти у службах у справах неповнолітніх).

– діагностика на рівні школи. вона включає максимум відомостей про учнівський колектив школи.

– діагностика на рівні класу. Ставить за мету з’ясувати рівень душевного комфорту учнів у шкільному та класному колективі, емоційної атмосфери у родинному середовищі, взаємостосунків між учнями та педагогами.

Тільки після проведення діагностики можна проводити корекцію.

Для першого типу важковиховуваних дітей (педагогічно занедбаних) робота направлена на:

1) створення ситуації психологічного комфорту, установлення відносин з дитиною на основі довіри;

2) формування у дитини позитивної самооцінки;

3) формування мотивації досягнення;

4) створення ситуації успіху в діяльності, котра викликає зацікавленість дитини;

5) розробка правильних навичок поведінки і спілкування;

6) формування моральних уяв, пізнавальних інтересів, розширення кругозору;

7) формування позитивної життєвої перспективи – разом з вихователем продумати шляхи самореалізації, сфери самоповаги.

Таких дітей треба залучати в гуртки за інтересами, спортивні секції, де діти отримували б задоволення від діяльності для підвищення рівня досягнень.

Для другого типу дітей (діти з порушенням в емоційно-вольовій сфері) робота будується відносно функціонування рівнів ураження емоційної сфери особистості.

Для третього типу важковиховуваних (хибна або ситуативна важковиховуваність) слід вибрати два напрямки:

а) виділення афективної зони;

б) розв’язок конфліктної ситуації.

Методи превентивного виховання школярів:

Рольова гра. Суть методу і його мета: інсценізувати незвичні для учнів ситуації та події юридичного характеру. Рольові ігри сприяють кращому розумінню цих ситуацій, а також формуванню співучості щодо тих, про кого йдеться у грі. Наприклад, у рольові грі про грабіж учнів, виконуючи роль жертви, набувають навичок ситуативно відчувати, що означає бути жертвою злочину.

Дискусія в класі. Суть методу та його мета: дискусії дають прекрасну можливість виявити, яку позицію вчителі та учні займають щодо правознавчих проблем, зокрема, прав людини.

Крім засвоєння інформації про факти учні повинні уяснити собі проблему в цілому. До того ж обговорення дає можливість навчитися слухати свого співрозмовника, говорити по черзі, а також набути інших навичок роботи в колективі, без яких виробити в собі повагу до закону, до прав інших людей неможливо.

Використання малюнків. Суть методу і його мета: малювання в класі може бути використане для того, щоб навчити учнів спостерігати і співпрацювати, розвивати їхню уяву, виховати співчуття до людей, зображених на малюнках, або для знайомства з іншими учнями класу.